Вправа 1. Що ви знаєте про слова, написані через дефіс? Чи можна уважати означеннями? На які питання вони відповідають? Що означають?
1. І нареклись героями Дніпра воїни-герої (Тич..) 2. Чеська красуня-столиця вирувала радісною повінню свята (Гончар.). 3. Інженери-дослідники прибули на будівництво Байкало-Амурської магістралі (О. Лупій.). 4. Наперед вийшов велетень-рибалка, він ніс жмут мотуззя (Ю. Яновський). 5. Тоді загорілися іскри в чорних очах красеня-юнака (І. Ле).
Вправа 1. Знайдіть головне і залежне слово в кожному словосполученні. Змінюйте головне слово. Чи впливає це на зміну форми залежного слова в кожній з трьох груп словосполучень? Які слова у словосполученні (головне і залежне чи тільки головне або тільки залежне) можуть бути незмінними словами?
Новий рік, десята година, моє життя, чаруючі мелодії, розв’ язати задачу, виїхав з міста, милуватися краєвидом, уважний до всіх, упевнено відповідати, сидів мовчки, незвичайно щедрий, прочитати двічі.
Словосполучення — це смислове й граматичне об'єднання двох або кількох повнозначних слів.
Наприклад: зібрати врожай, наполегливо працювати, сонячний день, міцний як сталь, рожевий від сонця, будинок з колонами, повний води.
Словосполучення складається з головного й залежного слова (слів). Головним є те слово, від якого ставиться питання, а залежним те, яке відповідає на це питання. Лексичне значення головного слова виступає цілком самостійно, а лексичне значення залежного слова служить для уточнення чи поширення значення головного. Наприклад, червоний прапор (головне слово — прапор, залежне — червоний, відповідає на питання який?), будова машини (головне слово — будова, залежне — машини, відповідає на питання чого?); зустріли космонавтів (головне слово — зустріли, залежне — космонавтів, відповідає на питання кого?); працювали по-ударному (працювали — головне слово, по-ударному — залежне, відповідає на питання як?). Словосполучення, на відміну від слова, не тільки називає предмет чи дію (сад, ходити), але й одночасно називає предмет та його ознаку (вишневий сад), дію та місце її перебігу (ходити по лісу) і т. д. Отже, словосполучення становить розчленовану, більш широку і конкретну назву певного явища. Відрізняється словосполучення і від речення. Реченням ми не тільки називаємо певні предмети, їх дії та ознаки, але й щось повідомляємо про них, виражаємо до них наше ставлення, запитання або спонукання (наказ, прохання, заклик тощо). Тим самим за допомогою речень ми спілкуємось між собою, виражаємо думки, передаємо інформацію.
1. Охарактеризуйте лексику наведеної поезії за стилістичним забарвленням. Знайдіть старослов'янізми й визначте їхню роль у тексті.
Подражаніе 11 Псалму
Між боже милий, як то мало
Святих людей на світі стало.
Один на другого кують
Кайдани в серці. А словами,
Медоточивими устами
1. У наведеній поезії знайдіть слова та вирази, що мають фольклорне забарвлення. Наведіть приклади цих слів і виразів з українських пісень фольклорного та літературного походження.
Думка
Вітре буйний, вітре буйний!
Ти з морем говориш.
Збуди його, заграй ти з ним,
Спитай синє море.
Воно знає, де мій милий,
Бо його носило,
Воно скаже, синє море,
Де його поділо.
Коли милого втопило —
Розбий синє море;
Піду шукать миленького,
Втоплю своє горе,
Втоплю свою недоленьку,
Русалкою стану,
Пошукаю в чорних хвилях,
На дно моря кану.
1. Випишіть слова, у яких є чергування голосних звуків. Через риску напишіть слова-відповідники, які вказують на зміну звука.
Перед очима в Маланки встала левада — зелена, весела, над річкою... Вони з Гафійкою плоскінь беруть. Така гарна молодиця з Гафійки. Голова пов'язана хусткою. Бере вона плоскінь і виспівує. У колисці дитина спить. Прокіп привіз ячмінь, стіжок складає. І так їй весело, старій, так легко, наче вона помолодшала... Стоять городи, мов у віночку. Капуста в головки звивається. Квасоля вже пожовкла, вітер шумить поміж маківками, гарбузи розляглись, як годовані кабани, а картопля зародила, аж гич сплітається. То її чорні руки походили тут, кожен бурячок, кожну цибульку сама вона поклала в землю, сама і збере, як дасть господь діждати. Тепер вона господиня. Не на своєму— так на доччиному. Хоч на старість діждалась... І вона справить собі червоні чоботи, м'які, козлові, з китицями, як у ковалихи. Відколи вона віддалася — от уже чи не вісімнадцять років минуло,— не перестає вона мріяти про такі чоботи, щороку складає гроші, але гроші розтечуться на щось інше — і чобіт немає. Узути такі чоботи і білу намітку та піти до церкви. І щоб так поховали (М. Коцюбинський).
1. Прочитайте текст. Зверніть увагу, у яких позиціях приголосні звуки вимовляються м'яко, а в яких твердо; як передається м'якість і твердість приголосних на письмі.
Погожого осіннього надвечір'я тато вніс до хати смолянистого окоренка і, прилаштувавши його біля лежанки, почав відскіпувати тоненькі лучинки. Жовтаві, неначе промащені в олії, вони лунко розліталися навсібіч. Оселя нараз задухмянилася терпкою живицею. Доки батько доскіпував кльоца, я тим часом збирав лучини і складав їх у підкоминок. Коли ж закінчили роботу, поцікавився; «А для чого нам стільки скіпок?»
Виконати повний синтаксичний аналіз багатокомпонентних складних речень.
І. 1. Каже (Тарас), що ходив він туди, де сонце заходить, бачив залізні стовпи, що підпирають небо, і ті ворота, куди сонце заходить на ніч, як корова в хлів. 2. Як виклик ненависним імперським можновладцям, які досліджували її материнську землю, зневажливо найменувавши її Малоросією, вона прибрала до свого літературного псевдоніма питоме і лункоголосе ім'я Українка. 3. Як заллє Вербівку літнє палке сонце, як засипле її зверху золотом та сріблом сонячне марево, то вся кучерява долина здається залитою буйними зеленими морськими хвилями, що десь набігли з моря, й залили, й затопили долину, й скам'яніли, піднявшись високо вгору.
Пояснити смислові зв'язки між частинами безсполучникових речень.
І. 1. Гірка твоя усмішка — в очах твоїх журба. 2. Я навіть почуваю себе краще, ніж влітку: у мене впала температура, я порожевів і став більше їсти. 3. Довгий час не було видно нічого: мабуть, родичі жалували своїх дітей відправляти на таку студінь. 4. Не вспів доказати останнього слова,— чує: недалеко, з-за жита, хтось співає. 5. Знову кинулось: чередники хльоскали батогами, підганяючи останніх в череді. 6. Обоє плакали в бур'яні: поет і його доля.
Визначити тип підрядних частин у складнопідрядних реченнях.
І. 1. А чи сумуєш ти від того, що в нас в садку немає пташок співучих, не чуть пісень сріблястих про ночі зоряні, про сонце, про кохання? 2. А проте я не боюсь їх і добре знаю, хто вони. 3. Якось не помітили, коли почала йти, ішла й пройшла перед очима вся череда. 4. Тарас Шевченко ще змалку купався у тих віршах невідомих поетів, що звуть їх народними піснями. 5. Тільки той, хто засвоює мовну культуру в усій її сукупності й багатогранності, здатен стати творцем мовних цінностей і найповніше виразити себе як особистість у будь-якій галузі суспільної діяльності. 6. Обмеження сфер, де використовується національна мова, приводить до знекровлення культури.
