Загальне правило написання часток в українській мові таке: частки як службові слова, що підсилюють, уточнюють, обмежують, стверджують, заперечують чи забарвлюють значення повнозначних слів, пишуться з цими словами завжди окремо.
Наприклад:
Плавай, плавай, лебедонько,
По синьому морю,
Рости, рости, тополенько, все вгору та вгору
І Рости тонка та висока
До самої хмари,
Спитай бога, чи діжду я,
Чи не діжду пари?
(Т. Шевченко);
Ще не вмерла Україна, ні слава, ні воля (П. Чубинський);
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна (Л. Українка);
Такий він (вітер) гарячий, такий нетерплячий, що аж киплять від нього срібноволосі вівса. Невже се значить, що мені вже бракує товариства людей? (М. Коцюбинський);
Блажен той муж, воістину блажен, котрий не був ні блазнем, ні вужем (Л. Костенко).
Загальне поняття про частку
Часткою називається службова частина мова, яка надає окремим словам, словосполученням, реченням додаткових відтінків або служить засобом творення граматичних форм слів чи похідних слів.
У широкому розумінні термін "частки" ототожнюється з усіма службовими словами, що не мають самостійного значення, а надають додаткових відтінків значенням інших слів (речень) або ж служать для вираження граматичних відношень.
Загальне поняття про сполучник
Традиційно сполучником називається незмінювана службова частина мови, яка служить для зв'язку членів речення або частин складного речення. Проте застосування триєдиного критерію (семантичного, морфологічного і синтаксичного) до класифікації частин мови свідчить про нечастиномовний статус сполучників, оскільки вони не мають лексичного значення, тобто позбавлені номінативної функції, є незмінними, характеризуються відсутністю будь-яких морфологічних категорій і не бувають членами речення.
Загальне поняття про прийменник
У сучасній українській літературній мові серед службових слів найбільш уживаними є прийменники.
План
1. Правопис прийменників.
2. Правопис сполучників.
3. Правопис часток. Написання НЕ зі словами.
4. Прийменник ПО в діловому мовленні.
