Тарас Шевченко – неординарна та недосліджена повною мірою фігура в українській культурі. Більше того, він уособлює український архетип та символ нашого світогляду. Тому очевидно, що на формування образу впливали різні політики, намагаючись переписувати його біографію під свої амбіції та потреби. Саме тому в різні періоди можна побачити різну потрактовку образу Кобзаря. 100 років тому Шевченкові створили образ селюка, який далі нічого не чув і не бачив, позбавивши митця будь-якої європейськості. На цю невідповідність звернули увагу Іван Огієнко та Михайло Драгоманов. Ці науковці проводили дослідження, а що знають українські селяни про цей створений образ. Виявилося, що нічого.
Далі творити образ Тараса Григоровича прийнялися більшовики. У них Шевченко прийняв подобу революціонера-демократа. Ще його сприймали як молодшого брата російських радикалів. Також Тараса Шевченка малювали і в особі речника ідей націоналізму…
Що ми спостерігаємо зараз? Сьогодні із Шевченка роблять недоторкану ікону, міфотворця. Це почало втілюватися ще з радянських часів.
Але насправді, український митець дуже цікава фігура з погляду історії і культури на загальносвітовому рівні. Звернемося до 2-х епізодів.
«Ідіот Сковорода»
Є думки, що Шевченко позитивно ставився до філософських поглядів Григорія Сковороди. Прикладом цьому описують вірш “А.О. Козачковському”. У ції поезії Тарас Григорович згадує, що в шкільні роки списував Сковороду. Але найбільшу увагу його творчості Шевченко приділив у повісті “Близнюки”. Пам’ятаємо, що там Сковороді відведено окрему роль. Автор намагається дати певну оцінку. Оцінка ця не завжди містить позитивну конотацію. Для Шевченка філософія Сковороди відірвана від реалій. Автор написав, що дивно звучить історія «о связи души человеческой с светилами небесными». У цій же повісті дається негативна оцінка творчості Сковороди. І по тій причині, що його мова штучна.
Також Шевченко згадує про Сковороду і в передмові до видання “Кобзаря”. Шевченко раціонально звертається до власних суджень, де високо оцінює творчість Роберта Бернса, бо він “народний і великий” поет. Далі Тарас Григорович говорить, що і Сковорода міг би бути таким, якби не латинь та московщина. Отже, Сковорода сформулював погляди під впливом інших культур.
«…Ой Богдане! Нерозумний сину!»
Ще одна постать - Богдан Хмельницький - національний герой у сприйнятті багатьох. Але згадаймо думки про те, що міф про цю постать був створений російською пропагандою. Ініціатором встановлення пам’ятника Хмельницького в Києві був Михайло Юзефович - відомий автор Емського указу, що хотів знищити все українське. Російська ідеологія нав’язувала думку, що Богдан Хмельницький - символ єдності всього українського та імперського.
Тарас Шевченко був далеким від ідеалізації цього образу. У деяких творах він висловив думку, що це найчорніша постать в історії нашої держави.
Згадаймо вірш «Розрита могила»:
…Ой Богдане!
Нерозумний сину!
Подивись тепер на матір,
На свою Вкраїну,
Що, колишучи, співала
Про свою недолю,
Що, співаючи, ридала,
Виглядала волю.
Ой Богдане, Богданочку,
Якби була знала,
У колисці б задушила,
Під серцем приспала…
Тарас Григорович вважав Хмельницкого винним у багатьох негараздах. Згадаймо містерію «Великий льох». Один із гріхів там той, що душа перейшла з повними відрами води дорогу Богдану Хмельницькому, коли той їхав присягати на вірність московському царю в Переяслав.
Далі Шевченко описав цю ж дилему в «І мертвим, і живим…»:
Раби, подножки, грязь Москви,
Варшавське сміття – ваші пани
Ясновельможнії гетьмани.
Бо ж нам відомо, що Шевченко намагався витворити український світ. І тому не жив стереотипним чи нав’язаним мисленням.
