Крапка
Крапка є розділовим знаком, що відображає найбільшу паузу в усному мовленні.
Крапка ставиться:
у кінці розповідного чи спонукального речення, якщо воно вимовлене без окличної інтонації: Широкою долиною між двома рядками розложистих гір тихо тече по Васильківщині невеличка річка Роставиця (І. Нечуй-Левицький). Сюди ж належать і неповні речення: Врешті стою, мене спиняє біла піна гречок, запашна, легка, наче збита крилами бджіл. А просто під ноги лягла співуча арфа й гуде на всі струни. Стою і слухаю (М. Коцюбинський). Знову тополі за вікном. Гнуться, гойдаються на все небо (О. Гончар);
при скороченні слова: т., тов., доц., проф.
Крапка не ставиться:
після заголовків, на вивісках, печатках і штампах;
у скорочених назвах метричних мір: г (грам), кг (кілограм), м (метр), мм (міліметр), т (тонна), л (літр); дл (декалітр);
в абревіатурах між складовими частинами: ВР (Верховна Рада), вуз, ВО (виробниче об'єднання), ЗАГС (запис актів громадського стану).
Знак питання
Знак питання ставиться:
у кінці питального речення, у якому є питальне слово і яке вимовляється з питальною інтонацією. На таке питальне речення можлива відповідь у формі розповідного речення:
Хто виконає цю роботу швидко?;
у кінці риторичного питального речення, на яке немає відповіді або її не може бути взагалі. Таке питання можна назвати образним:
Нащо мені чорні брови,
Нащо карі очі,
Нащо літа молодії,
Веселі дівочі? (Т. Шевченко)
Де зараз ви, кати мого народу?
Де велич ваша, сила ваша де?
На ясні зорі і на тихі води
Вже чорна ваша злоба не впаде (В. Симоненко)
