Оновні правила пунктуації: крапка з комою, двокрапка, тире, дужки

Коли ставиться крапка з комою

Крапка з комою є рідковживаним розділовим знаком. В усному мовленні йому відповідає пауза за величиною, як при крапці.

Крапка з комою може зустрітись у простому усклад­неному реченні між поширеними однорідними другоряд­ними членами, які мають свої розділові знаки. Але це дуже рідкі випадки. Частіше крапка з комою вживається у складному безсполучниковому реченні на межі простих речень, якщо кожне з них поширене, має свої розділові знаки. Синтаксичні відношення між такими частинами слабкі, тому ці частини легко можна перетворити в окремі речення:

З жита раптом виринає Русалка Польова: зелена осінь на їй просвічує де-не-де крізь плащ золотого волосся, що вкри­ває всю її невеличку постать; на голові синій вінок з волошок, у волоссі заплутались рожеві квітки з куколю, ромен, бе­резка (Л. Українка).

Уже горіли мохнатими і червоними, як жар, шапками будяки, дихаючи солодким медвяним душком; цілими озе­рами поміж трав біліли соромливі невісточки в жовтих шапочках і білих віночках з пелюсточок навколо голівок; виплітався та спалахував іскрою петрів батіг; розпарена нічною задухою, гостро і нудливо смерділа болиголова, яка то тут, то там здіймалася вище всіх на своєму товстому і порожньому стовбурі, увінчаному тоненькими, схожими на віття кропу гіллячками; іноді посеред луки розкішно кущився верболіз, схожий здаля на копицю сіна; над ними уже кружляли чайки, вишукували вранішню поживу на сніда­нок (Г. Тютюнник).

Коли ставиться двокрапка

Двокрапка використовується у трьох позиціях:

1. У простому реченні після узагальнюючого слова перед однорідними членами речення: І на тім рушникові оживе все знайоме до болю: і дитинство, й розлука, й твоя материн­ська любов (А. Малишко).
2. У складному реченні між простими реченнями, якщо друге розкриває зміст першого або доповнює його:

   А я додам: любити можна

   Поезію в добу ракет,

   Бо дивна річ: людина кожна

   Якоюсь мірою поет (М, Рильський). 

3. При прямій мові і в діалогах після слів автора:

   Он бачиш, питає дика рожа: «Чи. я хороша?»

   А ясен їй киває в верховітті:

   «Найкраща в світі!» (Л. Українка).

 Туровець розчинив її й побачив на дні пілочку, на ній ле­жала свіжа хлібина, кілька яблук і записочка: «Чоловіче доб­рий, коли часом приб'єшся на мій вітряк, не розводь огню, а хліб знайдеш у скринці. Мельник Сергій» (ТИ. Стельмах)) І раптом опівдні п'ятого дня несподіване: — Стій! Руки вгору! (0. Довженко).