Наш край дуже багатий на таланти. Яку б галузь культури ми не взяли, в ній яскраво сяють імена митців, серед яких є і письменники: Іванна Блажкевич, Володимир Гжицький, Денис Лукіянович, Борис Харчук, Роман Андріяшик, Іван Гнатюк, Степан Будний... Та хіба в цьому короткому творі всіх назвеш? їхнє слово знайомило читачів з історією рідного краю, будило не одне покоління українців до боротьби за волю, національне відродження, створення незалежної держави, учило любити рідну землю, людей праці, допомагало вистояти під багатовіковим чужоземним пануванням, зберегти історичну пам'ять. Наші письменники-земляки не давали забути своєму народові, що він є спадкоємцем могутньої світової держави — Київської Русі, слави Запорізької Січі, Січових стрільців, всіх героїв-борців, що віддали своє життя в боротьбі за Україну.
У багатьох митців не згасла віра у національне відродження і в час, коли галицькі землі втратили не тільки свою колишню могутність, а й незалежність. Чи не першим в українській літературі цей драматичний період у житті західних земель, добу формування української народності передав Ю.Опільський у повістях: "Вовкулака", "Сумерк", "Золотий лев", "Іду на вас", "Ідоли падуть", "Упирі".
Постаті князів Святослава, Володимира — це уособлення могутності давньоруської держави. Як заповіт нащадкам звучать передсмертні слова князя Святослава: "...добре і похвально гинули для слави..., але краще жити для рідної землі, жити з народом, трудитися і працювати". Крім образів історичних осіб, автор виписує характери звичайних, простих людей, які були тією силою, що вирішувала важливі проблеми часу. В кожному з творів письменник наголошує, що саме народ чинить опір загарбникам, проявляє любов до рідної землі, стійкість духу, відстоює свої традиції, віру, мову. Твори Опільського дають нащадкам повчальні уроки, за яких умов українці можуть мати свою державу.
До історичного минулого звертався і талановитий письменник Богдан Лепкий, який у повістях, романах охоплює широку панораму життя періоду Київської Русі ("Каяла", "Вадим"), козаччини ("Сотниківна", "Крутіж"), першої світової війни, національно-визвольних змагань українського народу за незалежність. Прозаїк створив художню галерею образів визначних постатей нашої історії: це князі Київської Русі, ватажки козаччини — Андрій Войнаровський, Іван Мазепа, Пилип Орлик, діячі культури — М.Шашкевич, Т.Шевченко, І.Франко, Микола Лисенко та інші. А яку сміливість треба було мати, яку мужність, щоб порушити заборонену тему національно-визвольної боротьби, зобразити гетьмана Мазепу як позитивну постать, осквернену, прокляту царськими слугами, бо він
Хотів Україну збудити,
Підняти з гробу й обновити
Життям державним.
("Мазепа")
Богдан Лепкий – талановитий поет. Хто не знає його "Журавлів" — твору, що народ взяв до своєї безсмертної пісенної скарбниці?! Як багато почуттів вмістилося у кілька строф про осінній відліт птахів, яка гама переживань, настроїв! Журавлі — то галицька інтелігенція, розкидана по світах. Там на знайшла свій притулок і захист, а не в рідному гнізді. Із глибини поетового серця виривається:
