План
1. Мова як феномен людського буття та культури.
2. Роль мови в суспільному житті. Функції мови.
3. Поняття про мову і мовлення.
4. Поняття літературної мови.
5. Мовна політика в Україні.
1. Мова як феномен людського буття та культури.
Мова займає одне з найвищих місць на шкалі національних вартостей.
У.Вайнрайх.
Мова належить до так званих вторинних си¬стем. Вона існує не сама по собі, а в людському суспільстві, похідним від якого вона є. Водночас мова — один із факторів самоорганізації суспіль¬ства і невід'ємна ознака таких спільнот, як рід, плем'я, народність, нація.
Мова існує у свідомості членів суспільства, реалізується в процесах мовлення і "консервуєть¬ся" в результатах цього мовлення (у сказаному, написаному). Тому доля мови залежить від кож¬ного з мовців.
З матеріального погляду в мові, що реалізу¬ється в мовленні, немає нічого, крім звуків, які комбінуються у слова, речення тощо. За цими комбінаціями окривається величезний світ зна¬чень — фонетичних, лексичних, граматичних, сти¬лістичних. Саме в них відображені знання наро¬ду— носія мови — про світ, його структуру, ставлення людей до нього. "Мова народу — це його дух, і дух народу — це його мова" (В. фон Гумбольдт). У ній акумулюється духовна енергія на¬роду. Вона є головною ознакою і символом нації.
Через мову ми пізнаємо світ. Наївно вважати, що кожен з нас сприймає світ безпосередньо, "таким, як він є". Насправді наше сприйняття світу відбувається крізь призму нашої мови. "Світ просіється крізь сито слів" (К. Кравс).
Весь світ ми "розчленовуємо" і "сортуємо" так, як це змушує нас робити структура нашої мови, у якій зафіксовано досвід усіх попередніх поколінь різних епох. Тому зникнення будь-якої мови — це незамінима втрата, яка збіднює людство в цілому.
Мова — засіб самопізнання народу, форма існування надбудови в усіх її виявах. "Мова — дім духу" (М.Гайдеггер).
"Мова є річище, яким дух може котити свої хви¬лі з твердою впевністю, що джерела, до яких вони його підводять, ніколи не висохнуть" (В. фон Гумбольдт).
Мова — найважливіший засіб спілкування людей, тобто засіб вираження і передавання ду¬мок, почуттів, волевиявлень. У цій ролі людська мова має універсальний характер: нею просто пе¬редати все те, що виражається, наприклад, мімікою, жестами, морським зводом чи дорож-німи знаками, тоді як жоден із цих засобів спіл¬кування не може конкурувати у вираженні з мо¬вою.
Мова — це засіб формування, оформлення та існування думки: без називання нема думання, ос¬мислення реальності. "Ми не лише говоримо яко¬юсь мовою, ми думаємо, ковзаючи вже прокла¬деною колією, на яку ставить нас мовна доля" (Х. Ортега-і-Гассет).
Мова — система знаків, матеріальних за своєю природою і соціальних за змістом та функціями. Кожен елемент мови має свою значимість лише в єдності та взаємозв'язку з іншими елементами. Тому будь-яке насильство над окремим елементом негативно позначається на мові в ці¬лому.
Мова — явище суспільне. Вона виникає, розвивається, живе і функціонує в суспільстві. Між мовою і суспільством існує взаємний зв'язок: не лише загибель суспільства призводить до загибелі мови, але й загибель мови веде до зникнення суспільства, що не вберегло свою мову.
Мова — не тільки витвір історії суспільства, але й активний чинник цієї історії: не тільки об'єкт, а й суб'єкт історії.
Формою існування мови, свідченням її життєздатності є мовлення, тобто використання цієї мови людьми в комунікативних актах у всіх сферах громадського та особистого життя.
Перестаючи бути засобом спілкування, мова стає мертвою.
2. Роль мови в суспільному житті. Фунуції мови
Раби — це нація, котра не має Слова,
Тому й не зможе захистить себе.
О. Пахльовська.
Суспільство внутрішньо неоднорідне: у ньому наявні різні класи, стани, прошарки, групи тощо.
Кожен із цих стратумів має свої мовні інтереси, більше того, намагається виробити власну систему спілкування. Виникають соціальні діалекти, жаргони, арго, у літературній мові існують різні стилі.
Усі ці різновиди загальнонародної мови називаються її субкодами. Наявність таких субкодів — цілком нормальне явище в житті мови, вони є свідченням природності її розвитку: неоднорідність суспільства відображається в його мові. Загально¬народна мова збагачується елементами, виробленими в її субкодах.
