Якщо основа у фіналі, а дериватор в ініціалі мають спільні звуки, то з'єднання морфів відбувається способом накладання (інтерференції): держа(ти)+ -ак = держак, Черкас(и)+ ський= черкаський.
Інтерференція може бути повною і частковою. Повна інтерференція настає тоді, коли структура дериватора повністю збігається зі структурою фіналі: Курськ+ськ-ий — курський. Сюди прилягає явище гаплології: знаменоносець — знаменосець, мінералологія — мінералогія, морфо+фонологія— морфонологія. Часткова інтерференція настає тоді, коли у структурі фіналі та дериватора спільними є один або кілька звуків (але не всі): синтаксис+ист — синтаксист, Одес(а)+ський — одеський.
Інтерференція відбувається в таких валентнісних позиціях: 1) між основою і суфіксом: Глодоси — глодоський <глодос(и)+ський, регбі—регбіст < регбі+іст, пальто — пальтовий < пальто+овий; 2) між коренями у складних словах: трагікокомедія — трагікомедія; 3) між двома інтерфіксами: епохальний < епох+а+аль+ний, пасха < пасх+а+аль+ний, критиканський < критик+а+ан+ський, політиканський < < політик+а+ан+ський; 4) між основою й інтерфіксом: Махно — махновський < махно+ов+ський, морзе — морзенський < морзе+ен+ський, НАТО — натовський < нато+ +ов+ський.
В українській мові відбувається також накладання різних звуків. Воно зустрічається в позиції між основою і суфіксом. Накладання різних звуків належить до часткового різновиду.
Суфікс -ськ-ий накладається на такі звуки основи:
-г+ськ-ий = -зьк-: печеніги—печенізький, варяг—варязький;
-ж+ськ-ий = -зьк-: Париж — паризький, Запоріжжя — запорізький;
-з+ськ-ий = -зьк-: гагаузи—гагаузький, Кавказ—кавказький;
-к+ськ-ий = -цьк-: козак— козацький, дивак — дивацький;
-х+ськ-ий = -ськ-: волохи — волоський, скоморохи — скомороський;
-ц+ськ-ий = -цьк-: чернець — чернецький, стрілець – стрілецький;
-ч+ськ-ий = -цьк-: Галич—галицький, дівочий—дівоцький;
-ш+ськ-ий = -ськ-: латиш—латиський, чуваш — чуваський.
Суфікс -ств-о накладається на звуки основи:
-г+ств-о = -зтв-: убогий —убозтво, волоцюга—волоцюзтво;
-з+ств-о = -зтв-: боягуз—боягузтво, харциз—харцизтво;
-к+ств-о = -цтв-: бурлаки—бурлацтво, дивак—дивацтво;
-ц+ств-о = -цтв-: купець —купецтво, кравець — кравецтво;
-ч+ств-о = -цтв-: трюкач — трюкацтво, басмач — басмацтво;
-ш+ств-о = -ств-: товариш — товариство.
За певних умов для завершення словотвірного акту не потрібні (а часто й неможливі) такі глибинні процеси, як накладання морфів. Нерідко досить лише незначної модифікації, яка й пристосовує основу до сполучуваності з твірним морфом. Таким модифікатором виступає граматичне чергування.
