прості — з однією кореневою основою (за, перед, на, коло, між, з, до, над, через та ін.); до них належать усі первинні прийменники та деякі вторинні: коло, край, круг, кінець та ін.;
складні — утворені з двох чи більше первинних прийменників {поверх, заради, поза, щодо, повз, із-за, поміж, з-під, з-поперед, з-поміж та ін.);
складені — ті, що утворилися з різних категорій повнозначних слів і прийменників {у напрямі до, незважаючи на, слідом за, згідно з, під час, з метою, у зв'язку з, в напрямі та ін.), наприклад: На рівні з вікном тьмяно біліли припорошені пилом розквітлі акації. Всі, за винятком Бойчука, здивовано дивилися на свого генерала. У граматиці їх називають ще прийменниковими зворотами. Вони властиві, в основному, книжній мові.
Складні прийменники належать до розряду первинних, складені — до вторинних.
Семантичні типи прийменників
Прийменникова система сучасної української літературної мови семантично багатопланова й неоднорідна. В сучасному мовознавстві семантичну класифікацію здійснюють переважно на основі двох семантичних протиставлень:
1) контактність — дистантність (основна ознака, оскільки пронизує усю прийменникову систему, незалежно від лексичного наповнення відмінкових форм);
2) динамічність — статичність (додаткова ознака, бо поширюється на частину прийменників, зокрема не поширюється на відмінкові форми, що виражаються іменниками з абстрактним значенням).
Зважаючи на ці та інші додаткові ознаки, виділяють три основні типи прийменників:
1) просторові (137);
2) темпоральні (38);
3) логічні (46).
Найбільшу групу складають прийменники зі значенням просторовості. Воно було первісним і послужило (як і часове) вихідною основою для розвитку інших значень.
