М е т а: розкрити iсторичнi умови написання новели «Марiя», з’ясувати iдейну спрямованiсть та фiлософський змiст новели, простежити автобiографiчнi мотиви у створених образах; формувати вмiння аналiзувати експресiонiстський твiр, характеризувати його пiдтекст, дослiджувати символiчнiсть образiв, удосконалювати навички виразного читання прозового тексту; виховувати шанобливе ставлення до батькiв, спонукати замислитися над роллю кожної людини в iсторiї рiдного народу.
Тип уроку: урок вивчення нового матерiалу.
Методи, прийоми i форми роботи: аналiз художнього тексту, коментування, бесiда, тестовi завдання, колективне опрацювання схеми; «Незакiнчене речення».
Епiграф: Я люблю мужикiв за їх тисячолiтну, тєжку iсторiю, за культуру, що витворила з них людей, котрi смерти не бояться. За тото, що вони є, хоть пройшли над ними бурi свiтовi i повалили народи i культури. Є що любити i до кого прихилитися. За них я буду писати i для них.
Життя, ой яке воно файне у своєму болю й радостi.
В.Стефаник
Перебiг уроку
1. Мотивацiя навчальної дiяльностi.
Робота з епiграфом. Прочитайте другий епiграф до уроку, прокоментуйте його змiст. Помiркуйте, чи може життя складатися лише з радiсних або тiльки з прикрих подiй.
Учитель. Кожне людське життя – це неповторний шлях, на якому трапляються i радiснi, й сумнi подiї, що формують досвiд, гартують волю особистостi, дають їй змогу вiдчути себе мислячою й чуттєвою iстотою, здатною спiвпереживати, радiти, любити. Особливе значення для набуття досвiду мають тi моменти, якi спонукають людину виявити свiй характер, продемонструвати мужнiсть, силу духу. Подолання перепон, терпiння страждань, переборювання труднощiв – усе це робить нас фiзично сильнiшими, духовно багатшими й мудрiшими. Наша душа нiби гартується впродовж усього життя. Одним iз прекрасних мистецьких зразкiв змалювання такого гарту є новела Василя Стефаника «Марiя», де автор зображує жiнку, на долю якої випало багатостраждальне життя, не позбавлене, однак, i щасливих миттєвостей. Аналiз цього твору допоможе нам по-новому осмислити подiї власного життя, навчить оцiнювати нашi вчинки з погляду народної моралi, основою якої є любов до життя в усiх його виявах.
Оголошення теми й мети уроку. Актуалiзацiя опорних знань.
Бесiда
Чому у творчостi Василя Стефаника сталася перерва тривалiстю в 16 рокiв?
(1 сiчня 1900 року помирає письменникова матiр. Стосунки з батьком, якi й до того часу були вкрай напруженими, тепер остаточно зiпсувалися. Уже через кiлька мiсяцiв пiсля жiнчиної смертi Семен Стефаник одружується з дiвчиною – ровесницею власного сина. Цього син не змiг йому пробачити. Залишившись без батькової фiнансової пiдтримки, без теплого материного слова, вiн мусив мiркувати, як заробляти собi на прожиття. Вихiд його збiрок, пiдтримка критики i друзiв не дуже допомагали. Написане за кiлька рокiв автор знищив як непридатне для друку. З тих часiв збереглися хiба що поодинокi твори i фрагменти, писанi в листах до рiдних i друзiв. Вiдтак Стефаник ак- тивно взявся за громадську роботу, яка виснажувала його морально й фiзично. Часу на лiтературу майже не лишалося. Родина, робота, громадськi справи – та- ким було його життя на початку столiття).
Що змусило письменника знову взятися за перо?
(Подiї Першої свiтової вiйни стали тематичною основою новелiстики другого перiоду творчостi Василя Стефаника. Смерть Івана Франка, який був мистецьким взiрцем i близьким другом письменника, – страшна втрата, яку могла втамувати лише цiлоденна лiтературна праця в iм’я пам’ятi про цю славетну людину. Саме Франковi, про якого колись писав, що його «може єдиного з українських великих письменникiв найбiльше любив», присвятив пiсля довгих рокiв мовчання новелу «Марiя»).
Опрацювання нового матерiалу.
Мультимедiйна презентацiя. Подивiться презентацiю про iсторичну основу новели «Марiя» «Над його селами й мiстами, полями й горами пройшла, як смерч, все знищуючи на своєму шляху, вiйна». Законспектуйте цей матерiал, запишiть на полях свої запитання для бесiди за змiстом новели.
Методична ремарка.
У супроводi свiтлин iз зображенням подiй i учасникiв Першої свiтової вiйни на екранi подано текст, який звучить з голосу вчителя, про iсторичну основу новели «Марiя».
Перша свiтова вiйна почалася 1 серпня 1914 року. Україна була в епiцентрi боротьби: в Галичинi, Буковинi, Прикарпаттi розгорнулися бойовi дiї. Наша держава на той час була об’єктом територiальних зазiхань з боку воюючих iмперiй – Росiйської та Австро-Угорської. Українцi опинилися по рiзнi боки барикад (залежно вiд росiйського чи австро-угорського пiдданства). У пiдросiйськiй Українi соцiал-демократичнi органiзацiї закликали не пiдтримувати вiйни, а вимагати автономiї. Це створило урядовi сприятливi умови для виступу проти нацiонально-демократичних сил. Царизм також планував, захопивши Галичину, остаточно придушити український рух. Бiльшiсть галичан пiдтримала Австро-Угорщину у протистояннi з царською Росiєю.
«Ненаситнiсть царської iмперiї загрожує... нашому нацiональному життю... яке знайшло охорону в конституцiйному ладi австрiйської держави», – говорилося в Манiфестi Головної Української Ради у Львовi вiд 3 серпня 1914 року. «Український сiчовий союз» сформував легiон Українських сiчових стрiльцiв, а на його основi – регулярний полк iз добровольцiв, який брав активну участь в оборонi вiд царських вiйськ. Молодi галичани сподiвалися, що воюватимуть за iнтереси поневоленого царською iмперiєю українського народу... Вони не вважали себе нi класовими, анi державними формуваннями. Насправдi ж їх використовували iмперськi сили. Як i українську надднiпрянську
