Зображення прагнення українського народу до волі в поезії П. А. Грабовського

Він не просто мученик, він звитяжець, герой. Таким увійшов в українсь­ку літературу талановитий поет, публіцист, перекладач Павло Грабовський. Це революціонер, засланець, який прожив всього 38 років (із них двадцять пройшло по тюрмах і на засланні), учень і послідовник свого великого вчителя Тараса Шевченка. Як і великий Кобзар, Грабовський усвідомив, що його при­значення — До останнього подиху служити своєму народу, Україні. Яка не­зламна сила звучить у словах нескореного поета-каторжанина:

 Не раз ми ходили в дорогу,

Не раз ми вертали до хати.

Ізнову брели від порогу —

Правдивої цілі шукати.

("Не раз ми ходили в дорогу")

Загартований у жорстокій боротьбі проти царизму, Павло Грабовський проявив себе полум'яним борцем за щасливу долю українського народу, і це знайшло відображення в його поетичній творчості.

Боротьба за народне визволення і народне щастя — зміст всієї творчості поета, тому центральне місце в ній займає образ професійного революціонера.

Це борець, якого не можуть звернути з обраного шляху ніякі муки і страждан­ня. Героїчне життя революціонерів оспівано у вірші "Уперед", що звучить як заклик до "бою за громадські і власні права":

Уперед за край рідний та волю,

За окутий пригноблений люд,

Хоч нічого не знайдеш, крім болю,

Хоч нас жде невіддячений труд.

Поет мріяв про розквіт життя пригнобленого люду, хотів, щоб українсь­кий народ здобув собі волю у згоді зі всіма "ближніми".

У вірші "До галичан" Грабовський звертається до західних українців, які в цей час перебували під ярмом Австрії:

Міцно, браття, стиснім руки.

Обнімімось гаряче.

Вкупі рушмо проти муки,

Що вражає боляче!

Так він закликав возз'єднатися зі своїми братами всієї України, бо здав­на для українців одна дорога — бачити свою Вітчизну єдиною, неподільною, вільною.

Поет був певен, що" прийде день великої відради", коли український народ заживе щасливо:

Час настане взаємин спільних,

Зоря згоди заблищить у тьмі,

Рівний всім, в сім'ї народів вільних

Раб-нарід забуде об ярмі.

("Прийде день великої відради").

Поетичні ідеали П.Грабовського тісно перепліталися з ідеалами Т.Шев­ченка. Грабовський, як і його великий учитель, прагне бути поетом-громадянином своєї Вітчизни, підтримувати дух народу, боротися зі злом і несправедливістю своїм словом:

Попереду інших стяг новий неси,

Карай насильство своїм словом віщим,

Веди нас в мир і горя, і краси,

 Стань проти зла, доки його не знищим.

("Співець")

Світла і непохитна віра в майбутнє живе в серці Грабовського. З особли­вою силою оптимізму він висловив свої прагнення у поезії "Надія". Усвідомлюючи, що торжество зла тимчасове, письменник вірив в перемогу доб­ра і справедливості, бо в народі ще не всі лиця обвіяв страх, ще є чесні й мужні люди, що здолають всі перешкоди.

Свої поетичні ідеали Павло Грабовський підтвердив своїм життям: він зазнав багато мук і страждань, але залишився незламним. Тернистий шлях його життя — тюрми, заслання, та ніщо не могло заставити мужнього революціонера звернути з нього.

Павло Грабовський — поет-громадянин, поет-борець за кращу долю сво­го народу, учень і послідовник свого великого вчителя Тараса Шевченка. Ні тюрми, ні суворе сибірське заслання — ніщо не могло примусити мужнього поета звернути з обраного шляху. Всі свої сили, всі помисли, навіть саме життя віддав він великій меті — революційній боротьбі за визволення українського народу. Боротьба за його волю і щастя — зміст всієї творчості Грабовського.