Розвійтеся з вітром, листочки зів'ялі,
Розвійтесь, як тихе зітхання!
Незгасні рани, невтишені жалі,
Завмерлеє в серці кохання!
Як тонко і хвилююче передають ці слова всю суть ліричної драми "Зів'яле листя", всю трагедію зраненого серця, несповнених бажань, нерозділеного кохання.
"Зів'яле листя"... Книжка неповторних інтимних поезій, в яку вкладено "чуття скарб багатий"... Образ любові, що постає з їх щемливих рядків, зачіпає найтонші струни людського серця, відгукуючись в ньому співчуттям і жалем.
Ліричний герой "Зів'ялого листя" в коханні страждає. Немає кінця його душевним мукам, бо любов його безнадійна. Всі нюанси почуттів закоханого: і радість любові, і надія, і розчарування, і біль зневаженого кохання, і розпач, і туга, і зневіра, трепетна ніжність, і жаль за загубленим, втраченим — сповнюють три жмутки ліричної драми. Нездійсненна мрія закоханого героя поєднатись зі своєю коханою, біль його серця породили цю "бурхливую хвилю пісень". Почуття героя тут настільки великі, що і сам проймаєшся ними, починаєш розуміти, яким невичерпним джерелом людської краси і ніжності може бути кохання, навіть і неподілене. Здатність повністю віддатись цьому почуттю під силу тільки неординарній особистості. І можна лише позаздрити тій, яка викликала таку бурю.
Муки неподіленого кохання, палка і сильна пристрасть звучать у віршах "Не знаю, що мене до тебе тягне", "За що, красавице, я так тебе люблю...", "Як на вулиці зустрінеш". І як сильно любить герой, так сильно і страждає. Страждає, проте не проклинає ту, яка завдає йому цих страждань. Навпаки, його любов настільки безкорислива і щедра, що він готовий взяти на себе весь тягар горя, що несе удар його обраниці, а щастя, яке колись захоче відвідати його хату, відправити до неї. Почуття до коханої тут такі великі, що без неї все втрачає сенс:
Що мені без тебе щастя?
Звук порожній і мана!
Що мені без тебе горе?
Щезла і йому ціна.
Франко проводить свого героя через страждання і муки кохання без взаємності:
Щось щемить в душі, мов рана: '
Се блідая, горем п'яна
Безнадійная любов.
