НАРОДНА БОТАНІКА
Надзвичайно широкими були уявлення українців про рослинний світ.
В Україні особливою популярністю користувалися такі дерева, як дуб, береза, тополя, явір, верба.
Дуб шанували за довголіття, міцність, вологостійкість. Його деревину використовували при будівництві житла, на клепки бондарських виробів, осі до возів. Дубова кора вважалася найкращою для вичинки шкур.
Березу і тополю любили за красу й декоративність. їхню деревину використовували у будівництві, столярстві. Тополями обсаджували шляхи, садиби. Березовий сік, що збирали навесні, був одним з найпопулярніших напоїв.
Найпоширенішим елементом українського пейзажу є верба. Це дерево було відоме як невибагливе й швидкоросгуче. Верба добре переносила вологу, тому за розташуванням вербових дерев селяни визначали підземні джерела і місця, де доцільніше копати криницю.
З численних чагарникових рослин в Україні особливо популярні калина і терен. їх цінували як декоративні рослини, а плоди вживали У ЇЖУ-
Багато рослин застосовували в народній медицині. Дубова кора вважалася найкращою для лікування шлункових захворювань. Плоди калини і кору верби, бруньки та листя берези застосовували як протизапальні засоби.
Знання про рослини знайшло своє яскраве відображення в усній народній творчості. У багатьох народних піснях вони символізують довголіття, кохання, дівоцтво і красу, деякі стали уособленням України (За В. Горленко, В. Наулко, 182 слова).
ДЕНЬ СВЯТОГО ПРОРОКА НАУМА
У давні часи навчання в Україні розпочиналося першого грудня. Це день святого пророка Наума. То була найзручніша пора здобувати освіту для сільських дітей, оскільки вже завершено основні сільськогосподарські роботи.
У народі Наума називали покровителем розуму, знань і доброчинства. Селяни вважали, що дитина краще засвоюватиме науку, якщо навчання починати в день святого пророка. З цього приводу казали: «Прийшов Наум — пора братися за ум».
Іноземні мандрівники, котрі відвідували Україну в XVII столітті, відзначали високий рівень освіти серед селян. Відомий французький інженер Боплан у своєму «Описі України» повідомляв, що майже в кожному селі є школа, і тому за рівнем народної освіти тоді ми випередили європейські країни.
Протягом двох сторіч освітянством опікувалися переважно церковні Братства. На свій кошт вони організовували народні школи, в яких училися селянські діти. Згодом російський царизм, ввівши кріпацтво, заборонив викладання та книгодрукування національною мовою. 1 вже на початку XIX століття Україна за рівнем освіти посідала одне з останніх місць в імперії.
Та шанобливе ставлення людей до науки залишилося. Навіть за найбільшої скрути селяни намагалися зробити все, щоб їхні діти здобули освіту. Ось чому в народі кажуть:« Батько Наум наведе на ум» (За В. Скуратівським, 182 слова).
ЦІЛЮЩЕ ЗЕЛО ЗЕМЛІ
Ще в заметеній снігом землі спить до слушної пори цілий світ, але в тому невидному, потаємному світі вже починаються зміни.
Це світ різного зела, що чекає на вознесіння своїх зелених душ до сонця й світла, на волю й повітря, під теплі дощі й погожі зорі.
Вже зараз коріння рослин, насіння майбутніх трав і квіток, сховані в лоні землі, налаштовані на відродження. Налаштовані на те, щоб брати з землі силу й здоров'я, які обертаються силою й здоров'ям людини.
Восени і взимку на місцевому базарчику старі жінки продають ягоди горобини, калини, сушений цвіт, стебла й коріння лікувальних рослин. Вони знають, як і. коли заготовляти рослини. Скажімо, чемерицю слід заготовляти у серпні чи в квітні, а квітки коров'яку зривають лише до обіду один день, бо після обіду квітка в'яне й опадає. Ці жінки виходили своїми ногами довколишні яри, ліси та луги, їм відомо, де ще збереглися зовсім рідкісні рослини.
Трави — маги й ворожбити, споконвічні віщуни, що виповідають нам таємниці матері-землі.
Ці жінки на базарі знають і бережуть багато таких таємниць. їм відомі магічні лікувальні властивості трав, які здоровлять людське тіло й душу, омолоджують, окрилюють (За Є. Гуцалом, 181 слово).
