Подвоєння приголосних літер відображає на письмі збіг двох однакових звуків на межі різних значущих частин слова (віддати, оббити, стінний) і подовження одного м'якого звука в певних позиціях за рахунок іншого в результаті його уподібнення: життя, знання, весілля, збіжжя.
1. Подвоєння виникає:
коли збігаються два однакових звуки на межі префікса й кореня: віддалити, віддаль, відділ, віддавна, возз'єднання, роззброїти, роззявити, поораний;
коли збігаються два звуки [н] на межі кореня та суфікса: щоденник, щоденно, письменник, Вінниця, осінній, кінний, денний, винний, туманний, туманно, туманність, законний, законно, законність;
коли збігаються два звуки [с] на межі дієслівної основи й частки -ся: вознісся, розрісся;
коли збігаються два однакові звуки у складноскорочених словах: міськком, заввідділом, деффак;
у словах Ганна, лляний, бовваніти, овва, ссати та похідних від них;
у підсилювальному суфіксі -енн(ий): здоровенний, силенний, численний;
у прикметниках із наголошеними суфіксами -енн(ий), -анн(ий) зі значенням інтенсивності, можливості чи не можливості дії: незрівнянний, несказанний, нескінченний, непримиренний, невблаганний, недоторканний та в словах старанний, старанно.
Слід розмежовувати правопис дієприкметників і прикметників, вони розрізняються наголосом і подвоєнням: здійсненний (який?) здійснений (кимось?) несказанний несказаний
нескінченний нескінчений
незрівнянний незрівняний
недоторканний недоторканий
2. Подовження м'яких звуків [д], їх], [з], [с], [ц], [л], [н] та шиплячих [ж], [ч], [ш] буває:
в іменниках середнього роду II відміни, що мають закінчення -а (орф. -я): насіння, колосся, волосся, зілля, гілля, бадилля, знаряддя, клоччя, розселення, сторіччя, піддашшя. Подвоєння зберігається при відмінюванні (крім родового відмінка знань, знарядь) та в похідних словах: життєвий, гіллястий;
в іменниках І відміни на зразок стаття, суддя, рілля, Ілля;
в окремих прислівниках: навмання, зрання, спросоння, суддя, попідвіконню, попідтинню;
в орудному відмінку іменників жіночого роду III відміни перед закінченням -ю: річчю, піччю, ніччю, молоддю, тінню, миттю, сіллю, віссю, подорожжю, розкішшю, міццю;
в окремих формах дієслова лити: ллю, ллєш, зіллю, зіллєш, виллю, ллється, ллються.
У формах кров'ю, любов'ю, матір'ю немає подвоєння букв, тому що відсутнє уподібнення до попереднього твердого звука наступного звука [й], зберігається тверда роздільна вимова: [кроуйу], [л'уббуйу], [мат'ірйу].
