Іван Карпович Тобілевич — Карпенко-Карий — видатний український драматург, талановитий актор, режисер, театральний діяч вніс досить-таки значну частку в скарбницю української культури. У той час, як українські " драматурги XIX століття внаслідок цензурних заборон писали п'єси на сільську тематику, обертались у вузькому колі родинних і любовних конфліктів, Карпенко-Карий прокладав нові шляхи в українському драматичному мистецтві. Основну свою увагу письменник зосереджував не на зовнішній інтризі, а на заглибленні в душу героя, розкритті його психології. Засвідчивши високі художні зразки драми, трагедії, комедії, Карпенко-Карий у кожному творі порушував серйозні проблеми свого часу -— морально-етичні, політичні, соціальні, дав широку панораму життя суспільства в його найсуттєвіших проявах.
Особливу сторінку творчості драматурга становлять його комедії. Саме завдяки соціально-побутовим комедіям, побудованим на матеріалі сучасної автору дійсності, Карпенко-Карий займає провідне місце в українській драматургії кінця XIX століття. Завдання, які ставив перед собою письменник, створюючи комедії, проголошені в натхненних словах Івана Барильченка — героя п'єси "Суєта": "Комедію нам дайте, комедію, що бичує сатирою страшною всіх і сміхом через сльози сміється над пороками, і заставля людей, мимо їх волі, соромитись своїх лихих учинків!" Комедії автора "Мартин Боруля", "Розумний і дурень", "Сто тисяч", "Хазяїн", "Суєта", "Житейське море" викривали потворні явища тогочасної дійсності, допомагали боротися зі злом.
Найвидатнішим зразком сатиричної комедії Карпенка-Карого є п'єса "Хазяїн", що по праву вважається оригінальним явищем в українській драматургії XIX століття. Комедія відображає живі явища тогочасної дійсності, основні тенденції розвитку суспільного життя. Розвиток капіталістичних відносин в сільському господарстві приводив до зубожіння бідніших селян і збагачення заможних, які перетворюються у великих багатіїв-землевласників. Виникає цілий клас хижаків-мільйонерів, яких російський письменник М.Салтиков-Щедрін влучно називав чумазими: "Іде чумазий... Іде і навіть уже прийшов".
Головним об'єктом художнього зображення р п'єсі ""Хазяїн" є український "чумазий", втілений в образі Терентія Гавриловича Пузиря і його прибічників. Добре знаючи життя українського села, Карпенко-Карий не міг не помітити появи нових хазяїв життя, їх величезної сили. Україна пробудилась до капіталістичного розвитку, і особливо інтенсивно процес капіталізації села відбувався на півдні України. Тому дія в комедії відбувається в Херсонській губернії. На цьому конкретному матеріалі драматург створив широку узагальнюючу картину типових явищ капіталістичної дійсності.
Основна, визначальна риса характеру "чумазих" — нестримна жадоба до наживи, "стяжання для стяжання". Пузир не знає меж у своїх власницьких зазіханнях, не гребує ніякими засобами, ігнорує питання моралі, етики, навіть зовнішньої пристойності. Карпенко-Карий показує, що ненаситна гонитва за наживою покалічила душу Пузиря, зробила з нього хижака, що загрожує іншим людям. У цьому плані варта уваги сцена наради Пузиря з управителями. Основна доля його прибутків одержується за рахунок жорстокого визискування найманих робітників. Пузир навчає своїх економів, як здешевити робочу силу, розорити селян, бо як "мужик зостанеться без землі, роби з ним, що хочеш". З цією метою Пузир хоче скупити або взяти в оренду всю землю біля своїх економій. "Взять!" — ось його основне слово. Взять для себе, не дивлячись на інших. Все, задумане Пузирем, буде виконане економом Ліхтаренком, таким самим хижаком, бо і йому якісь бариші перепадуть.
Заради збагачення Пузир готовий на злочинні махінації, хоче видати свою дочку Соню заміж за нелюба, лиш би багатство своє збільшити.
