Володимир Сосюра... І перед нами постає кароокий співець з чутливою і ніжною душею. Це високий поетичний світ, де живе любов до України, палахкотять загравами донецькі ночі, пахнуть білі акації й затихає гуркіт далекого потягу. Він був покликаний життям для поезії, вона була йому довгі роки єдиним заняттям, працею і відпочинком, його хлібом насущним.
Кращі свої твори поет присвятив темі кохання і дружби. Читаючи ці вірші, ніколи не залишаєшся байдужим, бо вони примушують тебе ридати й сміятися, сумувати і радіти. Володимир Сосюра писав про кохання багато, все своє життя він оспівував це високе почуття. "Кохання книгу золоту" він заповняв. все новими і новими сторінками. На п'єдесталі його щирих строф височить образ Коханої з великої літери.
Як гарно й натхненно сказано у вірші "Ні, не кажи, що ти вродлива":
Краса душі, краса любові –
Найвища, на землі краса...
Одним із кращих віршів інтимної лірики, на мою думку, є поезія "Коди потяг у даль загуркоче..." В ній поет із непідробною щирістю і задушевністю згадує свою буремну юність і перше кохання:
Коли потяг у даль загуркоче,
пригадаються знову мені
дзвін гітари у місячні ночі,
поцілунки й жоржини сумні...
Безумовно, класичним зразком інтимної лірики В. Сосюри є вірш "Так ніхто не кохав". Тільки справжній митець із таким натхненням за допомогою гіперболічних образів розказує про почуття ліричного героя:
Так ніхто не кохав.
Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання.
В день такий розквітає весна на землі,
і земля убирається зрання...
Почуття кохання пробуджує в людині все найкраще, приносить радість і щастя, надає сил і наснаги. Поет пише, що закоханий готовий звершити нечуваний подвиг для коханої, він може навіть зірвати з неба "Оріон золотий". Яка сила любові! Скільки ніжності і відданості!
А ось ще одна поезія В. Сосюри на цю тему:
Я люблю тебе, друже, за те,
що в очах твоїх море синіє,
що в очах твоїх сонце цвіте,
мою душу і пестить, І гріє...
Вірш "Люблю" дуже коротенький, але як образно й зворушливо поет висловив в ньому палку любов до друга!
Багато поезій присвятив Володимир Михайлович і своїй дружині Марії. На мій погляд, краща з них - "Марії", що починається прекрасними, хвилюючими словами:
Якби помножити любов усіх людей,
ту, що була, що є й що потім буде, то буде ніч.
Моя ж любов, як день,
не знають ще чуття такого люди...
Читаючи, душею відчуваєш, що поет щасливий, що в його серні квітне чисте почуття, яке допомагає йому жити й творити...
У своїй творчості ніжний лірик звеличує благородство душі, світле людське почуття. Володимир Сосюра опоетизовує справжнє почуття кохання, яке облагороджує людину, прикрашає її життя. У вірші "Під ласкавим сонцем вітер ніжно віє..." ця думка виражена афористично:
Радісно любити!
Хто цього не знає!
Бо любов - це світло,
нелюбов - це тьма...
Давно немає з нами кароокого співця кохання й боротьби. Але поезії незабутнього В. Сосюри завжди хвилюватимуть наші душі, збагачуватимуть нас духовно, навчатимуть свято берегти найдорожчі людські почуття дружби й кохання.
