Українська мова має специфічний знак — апостроф ('). Він використовується для передання твердої, роздільної вимови приголосних, що не зливаються з наступними звуками: м'ясо, м'яч, в'яз, б'ють, з'їзд, подвір'я, комп'ютер, інтерв'ю, об'єкт, під'їзд.
У російській мові в аналогічних позиціях (роздільної вимови) вживається твердий роздільний знак ь.
Апостроф ставиться:
□ після губних б, п, в, м, б перед я, ю, є, Т: б'ється, п'ять, дев'ять, п'ється, п'яний, м'ятий, м'який, в'юн, верф'ю, солов'ї, здоров'я, зв'язок, пам'ять, торф'яний;
□ після префіксів, які закінчуються на приголосний, перед я, ю, є, ї: з'їзд, під'їзд, роз'їзд, від'їзд, з'єднання, роз'єднання, від'ємний, без'ядерний, роз'ярити;
□ після р перед я, ю, є, ї, якщо в них чується звук й: бур'ян, подвір'я, міжгір'я, сузір'я, матір'ю, кар'єра.
В іншомовних словах апостроф ставиться в таких самих позиціях, як і в українських словах. Різниця в тому, що апостроф ставиться перед я, ю, є, ї не тільки після губних і р, а й після шиплячих та задньоязикових, якщо вони вимовляються твердо й після них чується звук й: прем'єра, об'єкт, бар'єр, Х'юстон, ін'єкція, кон'юнктура, п'єдестал, В'єтнам.
Апостроф не ставиться:
□ якщо йотовані букви я, ю, є, ї передають м'якість попереднього приголосного звука, то він звучить м'яко, звука їй] немає й вимова є плавною, а не роздільною: свято, цвях, морквяний, тьмяний, мавпячий, духмяний, дзвякнути, рутвяний;
□ в іншомовних словах, якщо я, ю, є, ї передають м'якість попереднього приголосного, не чується звук [й] і відповідно вимова є не роздільною, а плавною: бюро, жюрі, пюре, манікюр, рюкзак, гравюра, кювет, нюанс, Мюнхен, бюрократ, бюлетень, бюджет, бюст, мюзикл.
