Серед величезної кiлькостi лiтературних органiзацiй, якi утворилися в 20-тi роки минулого столiття, нечисленна «Ланка» (1924–1926) займала особливе мiсце. Історiя цього лiтературного угруповання дотепер так i не написана. Зi спогадiв та листiв ланкiвцiв – Б.Антоненка-Давидовича, М.Галич, Т.Осьмачки, автобiографiї М.Галич вимальовується яскрава картина лiтературно-мистецького життя 20-х рокiв та виринає чимало невiдомих подробиць про згадуване лiтературне угруповання. Спогади та листи дають змогу рельєфнiше окреслити iсторiю виникнення й функцiонування «Ланки», а згодом МАРСу (1926–1929), з’ясувати напрями дiяльностi та основнi мистецькi засади органiзацiї, iдейно-стильовi домiнанти творчостi її учасникiв тощо.
Лiтературна органiзацiя «Ланка» вийшла з мистецького угруповання «Аспис» (Асоцiацiї письменникiв) (1923–1924), куди входила частина ланкiвцiв, зокрема В.Пiдмогильний, Г.Косинка, Т.Осьмачка, Б.Антоненко-Давидович. У книжцi «Письменство «розстрiляного вiдродження»: вiд лiтературних угруповань до лiтературної дискусiї» Ю.Ковалiв зазначав: «Найактивнiшими представниками угруповання були Г.Косинка, Т.Осьмачка, Б.Антоненко-Давидович, згодом до них приєдналися Є.Плужник, Марiя Галич, Б.Тенета». Загалом у питаннi щодо перебування Б.Тенети у «Ланцi» (у МАРСi вiн був напевно) так i не поставлено крапки. Бiльшiсть дослiдникiв лiтератури 20-х рокiв уважають, що згадуваний письменник приєднався вже до МАРСу, а от до «Ланки» не входив. Так, Р.Мовчан у монографiї «Український модернiзм 1920-х: портрет в iсторичному iнтер’єрi» писала: «У 1926 р. до них (ланкiвцiв. – С.Л.) прилучилися Д.Фалькiвський, Б.Тенета, І.Багряний, В.Ярошенко та iн. – так постала група МАРС (Майстерня революцiйного слова)». Т.Осьмачка – член цiєї органiзацiї – в опублiкованих на емiграцiї у часописi «Прометей» спогадах «Мої товаришi. Історично-мемуарна розвiдка про людей розстрiляного вiдродження 20-х рокiв» (у 90-х роках цi спогади передруковано в «Науковому збiрнику» УВАН) не згадує Бориса Тенету серед членiв «Ланки»: «...І члени цього об’єднання майже всi були студентами київських навчальних закладiв. Так, Марiя Галич училася в Київськiм Інститутi Народньої Освiти, Григорiй Косинка – теж там, Антоненко-Давидович був студентом Київського Полiтехнiчного Інституту, Валер’ян Пiдмогильний теж там. Тiльки про Євгена Плужника я нiчого не знаю. А Хтодосiй Осьмачка був студентом Київського Педагогiчного Інституту». У спогадi «Недоспiвана пiсня ранньої осенi» Б.Антоненко-Давидович стверджував, що Б.Тенета таки належав до згадуваного лiтературного угруповання: «На тлi тодiшнiх масових лiтературних органiзацiй «Гарту», а надто «Плугу», що мали свої численнi фiлiї мало не в кожному українському мiстi, «Ланка» була лише маленькою лiтературною групою київських молодих письменникiв. У нiй було тiльки чотири прозаїки, один поет. Один напiвпоет-напiвпрозаїк (Б.Тенета) i жодного критика».
У листi Б.Антоненка-Давидовича до днiпропетровського краєзнавця Ю.Сущенка вiд 10 липня 1967 року Б.Тенету названо членом «Ланки», але, хоч як це дивно, серед її членiв не згадано Марiї Галич. Виникає також запитання, чому Б.Антоненко-Давидович говорить лише про одного поета, тодi як до «Ланки» входили i Є.Плужник, i Т.Осьмачка?
У спогадах Докiї Гуменної «Дар Евдотеї» також згадано Б.Тенету як члена «Ланки». Однак у спогадi йдеться про 1928 рiк, коли угруповання вже було реорганiзувано в МАРС, який у цей час доживав останнi мiсяцi. На мою думку, найбiльш вiрогiдним документом можна вважати iнформацiю ланкiвцiв про виникнення «Ланки», вмiщену в журналi «Життя i революцiя» за 1925 рiк: «Лiтературну органiзацiю «Ланка» заклали п’ятеро письменникiв (Антоненко-Давидович Б., Косинка Г., Осьмачка Т., Пiдмогильний В. та Плужник Є.), що вiдокремилися влiтку 1924 р. вiд так званого «Аспису». Пiзнiше до асоцiяцiї приєдналася Марiя Галич. Платформа асоцiяцiї базується на визнаннi жовтневої революцiї, як передумови до соцiяльного й нацiонального визволення України. Гадаючи, що письменство життьове нiколи не може бути абстрактне й корiння свої в економiчних процесах має, асоцiяцiя вважає, що письменство повинно правдиво вiдбити в художнiх формах добу, як вона синтезується в творчiй уявi письменника, – це завдання на всю широчiнь стало перед українською лiтературою пореволюцiйною в зв’язку з перебудовою суспiльства й творенням нового побуту. Асоцiяцiя визнає за укр[аїнським письменством величезне iсторичне значiння в справi змагання до соцiяльної та нацiональної волi, тим-то асоцiяцiя не розриває з найкращими визвольними традицiями української лiтератури й не вiдкидає лiтературної спадщини старої лiтератури української, вважаючи, що жовтнева революцiя й її лiтература становить собою органiчний стан у iсторичному розвитковi України... Членом асоцiяцiї може бути кожен письменник та критик, незалежно вiд форми творчостi, твори якого видруковано в радянськiй пресi чи окремою книжкою на теренi УРСР, – за рекомендацiєю 3-х дiйсних членiв асоцiяцiї...». Проте не можна не брати до уваги i спогадiв Б.Антоненка-Давидовича. Можу припустити, що Б.Тенета таки був у «Ланцi», але приєднався до неї пiзнiше, вже перед виникненням МАРСу. Та й В.Мельник, автор рунтовного дослiдження про В.Пiдмогильного, також висловив думку про те, що Б.Тенета ввiйшов до складу «Ланки» останнiм.
Органiзатором лiтературного угруповання «Ланка» був В.Пiдмогильний. Це засвiдчують у своїх спогадах i Т.Осьмачка, i Марiя Галич, i Б.Антоненко-Давидович. Письменник Ю.Смолич у книжцi «Розповiдi про неспокiй немає кiнця» стверджував, що «...був Пiдмогильний якраз най- дiяльнiший i найенергiйнiший органiзатор згаданої «Ланки» (пiзнiше й «МАРСу»), найвизначнiший авторитет помiж того кола письменникiв, яке ми, «гартованцi», вважали сугубо попутницьким, навiть у якiйсь частинi правопопутницьким та «не до кiнця радянським».
Гартiвський
